Правила поводження з вибухонебезпечними знахідками здобувачів освіти.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

Декілька загиблих щороку – трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку до пункту прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним.

До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини — хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
• боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

• бойові частки ракет;
• авіаційні бомби;
• артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);
• інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);
• ручні гранати;
• стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

Піротехнічні засоби:

• патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);
• вибухові пакети;
• петарди;

Ракети (освітлювальні, сигнальні);

• гранати;
• димові шашки.

Саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

• саморобні міни-пастки;
• міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.
• Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:-припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;-наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;-звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;-наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо); -наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

– наближатися до предмета;

– пересувати його або брати до рук;

– розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

– розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

– приносити предмет додому, у табір, до школи.

Необхідно негайно повідомити поліцію(за телефоном 103) або дорослих про знахідку!

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.

При виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно:

1. зберігати спокій;
2. негайно повідомити про знахідку представників пожежно-рятувальної служби та міліції за номерами телефонів 101 та 102;
3. не палити;
4. не користуватись запальничками, іншими джерелами відкритого вогню, а також предметами, що можуть його утворювати;
5. не торкатись до підозрілої речі руками або іншими речами;
6. у жодному разі не намагатися переміщувати вибуховий пристрій (підозрілий предмет) або змінювати його положення;
7. залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, при можливості організувати охорону на безпечній відстані, як зазначено нижче.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

1. обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
2. негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;
3. з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;
4. перевірте, як йдуть справи у сусідів – їм може знадобитися допомога;
5. якщо Ви опинилися поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб подивитись або допомогти рятівникам.

Найкраще, що Ви можете зробити – залишити небезпечне місце.

Правила поводження з вибухонебезпечними знахідками:

При виявленні вибухонебезпечних та вогненебезпечних предметів категорично забороняється :

Торкатися снарядів, мін та інших вибухонебезпечних предметів  і засобів імітації, які не розірвалися.

Про кожен снаряд, гранату, імітаційний заряд, що не розірвався, слід доповісти  у військовий комісаріат в установленому порядку.

Заходити (заїжджати) на території де є снаряди, міни, бомби, запали та інші вибухонебезпечні предмети.

Ці ділянки мають бути позначені покажчиками і знаками з відповідними попереджувальними написами.

Проводити стрільбу різного виду патронами з навчальної і саморобної зброї.

Використовувати петарди без відповідної інструкції.

Необхідно бути особливо обережним в роботі з бензином, антифризом та іншими речовинами, які легко займаються чи є отруйними речовинами.

Не допускати миття рук, деталей та одягу вогненебезпечними рідинами.

У разі нещасного випадку слід обов’язково звернутися до медичної служби (за телефоном 103) або до дорослих.