Основні проблеми фізичного розвитку дітей з особливими освітніми проблемами

           Як відомо дошкільний вік – це період, коли закладаються основи майбутнього стану здоров’я, фізичної підготовленості,                формуються життєво необхідні рухові уміння та навички, відбуваються найбільш інтенсивні процеси росту і розвитку організму,          формування особистості дитини.

      Саме в цьому віці створюються передумови майбутньої навчальної діяльності дитини, яка активно оволодіває культурними                навичками та здібностями, відбувається активний розвиток її пізнавальних можливостей.

      Найбільш важливим та ефективним періодом для спільного навчання та розвитку є дошкільний вік, оскільки існує унікальна              можливість подолати наслідки певного сенсорного чи інтелектуального порушення, уникнути формування особливої позиції в            середовищі здорових однолітків шляхом нормалізації життя дитини в сім’ї і включення батьків у процес реабілітації.

      Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання», що прийнятий у 2014 році, питання інклюзивного навчання дошкільнят отримало  законодавче підтвердження.

          Важливою частиною інклюзивної освіти, яка сприяє формуванню ряду позитивних рис особистості і її фізичному                            вдосконаленню, є фізичне виховання , яке природним чином поєднує в собі не тільки біологічне, а й соціальне. Фізичне                      виховання покликане за допомогою раціонально організованої рухової активності, використовуючи збережені функції,                      залишкове здоров’я, природні фізичні ресурси, гранично сприяти використанню психофізичних можливостей організму                         особистості дитини для самореалізації в суспільстві.

          Гармонійний розвиток особистості дошкільника в процесі фізичного виховання передбачає організацію занять при дотриманні              комплексу принципів.

Концептуальну основу інклюзивного фізкультурно-оздоровчого середовища в ЗДО становить система методологічних принципів. У контексті викладеного слід дотримуватися базових, дидактичних і специфічних принципів, які є вихідними науково-практичними положеннями, що визначають основні вимоги до побудови, змісту, методів і організації процесу фізичного виховання.

З огляду на окреслену проблему інтерес представляють специфічні принципи, які характерні власне для інклюзивного фізичного виховання.

Принцип гуманізму та демократизму  - процес фізичного виховання повинен орієнтуватися на особистості дитини, як на мету виховання, визнаючи її як найвищу цінність суспільства (увага, повага, доброзичливість, турбота, любов), на яку спрямовано педагогічні впливи. Що забезпечують умови для самореалізації і досягнення результатів у руховій діяльності.

Принцип педагогічного оптимізму. Він тісно пов’язаний з принципом гуманізму і передбачає визнання кожної дитини, незалежно від її особливостей та обмежених можливостей , бути включеною в освітній процес. Даний принцип передбачає корекційно - компенсуючу спрямованість фізкультурної освіти, тобто забезпечення дітям корекції  і компенсації відхилень у розвитку з метою соціальної адаптації.

Принцип корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання.

Даний принцип передбачає побудову освітнього процесу (фізичного виховання) на основі максимального використання збережених аналізаторів, функцій і систем організму, «відповідно до специфіки природи нестачі розвитку», тобто освіта і розвиток дитини з обмеженими можливостями в умовах фізичного виховання має будуватися відповідно до їх специфічних природних можливостей і на їх основі.

Принцип «навантаження заради здоров’я» або принцип диференційно-інтегральних оптимумів. Він є одним з ключових принципів оздоровлення і його не можна розуміти як мінімізацію навантаження, тому як без певних затрат зусиль неможна не тільки підвищити рівень психофізичного потенціалу, а й зберегти його. Заняття з фізичного виховання повинні, першочергово, оздоровлювати дітей, коригувати їх психофізичний розвиток і, в той же час, сприяти підвищенню їх фізичної підготовленості.

Принцип адаптивності і доступності має на увазі здатність освітньої системи адаптуватися до особистісних особливостей дитини, дитячих інтересів і переваг в змісті і видах фізкультурно-освітньої діяльності.

Принцип здоров’язбереження полягає у формуванні, збереженні та зміцненні здоров’я дітей, використанні здоров’язберегаючих технологій.

Принцип оптимістичного характеру постійне підвищення мотивації дитини з особливими потребами на основі її особистої зацікавленості і подолання негативних особливостей емоційно-особистісної сфери через включення дітей в успішну діяльність.

Принцип психологічного захисту полягає в створенні психологічного мікроклімату, усунення психологічного насильства. На практиці реалізація цього принципу пов’язана з соціальною та психолого-педагогічною підтримкою дітей з вадами психофізичного розвитку.

Принцип соціальної толерантності передбачає опору на позитивний соціокультурний досвід. Здорові діти, що проходять через інклюзивну освіту, проявляють набагато більше співчуття, співпереживання і розуміння. «Особливі» діти отримують наочний приклад для рухового наслідування.

Принцип співпраці передбачає включення всіх фахівців ЗДО: вихователів, педагогів, психологів, інструкторів з фізкультури, музичних працівників, логопедів, медичних працівників, а також батьків у комплексну роботу  з проектування інклюзивного фізкультурно-освітнього середовища.

Принцип диференційованого та індивідуального підходу в умовах колективного навчання. Цей принцип бере до уваги  як індивідуальні особливості кожної дитини, так і специфічні особливості, властиві дітям з різними категоріями порушення розвитку. Він дозволяє в межах загального змісту навчання організувати його відповідно до можливостей і особливостей дітей в кожен окремий період навчання.

Загальний принцип активності тих, хто навчається, передбачає зниження частки авторитарної педагогіки, що базується на певних видах примушування дітей в процесі навчання, та створення педагогічних умов, що сприятимуть розвитку активності, самостійності дитини, яка усвідомлює необхідність взаємодії з педагогом.

Найвищим педагогічним досягненням слід вважати ситуацію, коли дитина із порушеннями психофізичного розвитку хоче самостійно виконувати необхідну кількість разів конкретну вправу, розуміючи, для чого це її потрібно, переборюючи при цьому можливий дискомфорт і отримуючи задоволення.

Принцип ігрової та емоційно-енергетичної насиченості полягає у тому, що заняття з дітьми повинні бути цікавими, спонукати до активної діяльності, містити ігрові та змагальні моменти. Це перш за все зумовлює сюжетність будь-якої педагогічної взаємодії педагога і дітей. Заняття з фізичної культури стає схожим на своєрідну фізкультурну казку, що створює максимально можливу мотивацію рухово-ігрової діяльності дитини.

Принцип креативності передбачає цілеспрямовану роботу педагогів та інструкторів з фізичної культури по застосуванню нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор. При проведенні занять слід уникати методичних шаблонів, розвивати творчі здібності дітей. Їх пізнавальну активність і мислення.

Принцип інтеграції  є важливим принципом інклюзивної фізкультурно-оздоровчої роботи. Він забезпечується за рахунок введення               руху в усі види діяльності дошкільника.  Інтеграція розуміється як процес, спрямований на досягнення цілісності та єдності у                        розвитку дитини дошкільного віку.

            Висновки. Розв’язання проблеми забезпечення повноцінного психофізичного розвитку та його корекції у дітей в процесі               виховання в умовах інклюзивної освіти є актуальною, що викликає практичний інтерес. В умовах сучасної освіти перед                     інклюзивним фізичним вихованням висуваються нові завдання, які потребують компетентного використання принципів                     побудови занять. Застосування наведених принципів у навчальному процесі з фізичного виховання в умовах інклюзивної                   освіти дошкільнят буде суттєво сприяти успішному навчанню рухів,  формуванню фізичних якостей. Оздоровленню дітей, їх               психічному розвитку та соціальної адаптації.

Підготувала: інструктор з фізкультури – Галина ШИЛОНОСОВА

          ЗДО №1 «Веселка»

Фізкультура – як складова здоров’я (бесіда  для вихователів)

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Однією з найважливіших передумов гармонійності, повноцінного життя, самореалізації особистості є її здоров'я. Недаремно досі не втратило своєї значущості давнє латинське прислів'я: «Здоровий дух у здоровому тілі». Саме на формування здорової, фізично повноцінної особистості спрямоване фізичне виховання.

Охорона здоров'я в усьому світі, в тому числі і в Україні, прагне розвивати, охороняти та зміцнювати людське здоров'я. Цьому сприяє профілактичний характер сучасної медицини, розповсюдженість кваліфікованого безкоштовного лікування, загальнодоступність медицини, широка мережа лікувально-профілактичних закладів (санаторіїв, профілакторіїв тощо). Особливе місце у системі охорони здоров'я належить фізичній культурі та спорту, а отже, і фізичному вихованню.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров'я та загартовування організму, гармонійний розвиток функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Фізична культура – частина загальної культури суспільства, одна зі сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей людини. Основні показники стану фізичної культури в суспільстві це – рівень здоров'я і фізичного розвитку людей, ступінь використання фізичної культури у сфері виховання та освіти, у виробництві; побуті, спортивні досягнення.

Реалізується фізичне виховання в єдності з розумовим, моральним, трудовим, естетичним вихованням.

Визначається фізичне виховання як педагогічний процес, спрямований на фізичне і духовне вдосконалення  людини, оволодіння нею систематизованими знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом усього життя.

Для задоволення потреби формування всебічно розвиненої особистості суспільство формує систему фізичного виховання.

Система фізичного виховання – це історично зумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи (основи), що забезпечують фізичне виховання громадян.

Система фізичного виховання передбачає такі потреби: першою потребою, яка спонукає людину до руху, є біологічна потреба (біологічна потреба рухатись живе в людині протягом усього життя і повинна постійно задовольнятись); другою є потреба у всебічному гармонійному розвитку особистості; третя потреба пов’язана зі здоров’ям (заняття фізичними вправами сприяють поліпшенню фізичного і духовного здоров’я).

Фізичне виховання має своєю метою зміцнення здоров'я і загартовування організму молодої людини, сприяння фізичному розвитку та підвищенню працездатності. Саме фізичне виховання спрямоване на формування, вдосконалення рухових якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності), стійкого інтересу до систематичних занять фізичними вправами, прищеплення гігієнічних навичок.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Основні завдання національної системи фізичного виховання передбачають функціонування Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення. ЇЇ метою є стимулювання і спрямування подальшого розвитку фізичної культури серед населення для забезпечення здоров’я нації на рівні вищих світових стандартів.

Для забезпечення реального процесу фізичного виховання (функціонування системи) необхідні певні умови.

Першою, головною умовою є бажання громадян реалізувати свої права на фізичний і духовний розвиток, передбачені статтею 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Тільки ефективною агітацією і пропагандистською діяльністю з використанням відомих форм, методів і засобів можна досягти бажаного успіху – залучити більшість громадян держави до систематичних занять фізичними вправами.

Другою такою умовою є належна матеріально-технічна база та фінансове забезпечення галузі. Сучасна база повинна складатися з відповідних приміщень та інвентарю.

Третьою визначальною умовою є забезпечення галузі «Фізична культура і спорт» висококваліфікованими фахівцями-професіоналами. Педагогічні кадри нової генерації покликані поєднувати високий професіоналізм із глибоким усвідомленням сучасних суспільних потреб.

Педагогічно продумана система фізичного виховання в навчальних закладах сприятиме як оздоровленню підростаючих поколінь, так і закріплення умінь і навичок, які були закладені під час навчального процесу. Людина у подальшому використовує набуті знання з фізичного виховання для підтримки свого здоров’я протягом усього життя.

Правильно організовані самостійні заняття у поєднанні з навчальними заняттями забезпечують оптимальну безперервність і ефективність фізичного виховання.

Самостійні заняття сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, прискорюють процес фізичного вдосконалення та є одним із шляхів впровадження фізичної культури і спорту в побут і відпочинок студентів.

Отже, фізичне виховання як складова формування здорового способу життя у навчальному процесі – це  більш ширше поняття для держави, соціуму.  Крім навчального процесу люди займаються фізичними вправами, відвідують спортивні майданчики, басейни. На сьогоднішній день зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження і підвищення працездатності студентів протягом усього періоду навчання у ЗВО. Поряд з цими засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка відповідно до умов майбутньої професії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Давиденко Д. Физична культура и культура здоров'я // Теорія і методика фізичного виховання і спорту - 2010. - №2. - С.65-70.

2. Скороход В. М., Скороход Т. В. Формування культури здоров'я молоді через освіту // Основи здоров‘я та фізична культура. - 2007. - №11. - С.7-8.

Як дбати про здоров’я дитини (консультація для батьків)

Піклуйтеся про фізичне здоров’я дитини

1. Намагайтеся вести здоровий спосіб життя. Створіть у сім’ї атмосферу пошани та здоров’я.
2. Дотримуйтеся режиму, що відповідає вікові дитини, особливо у вихідні дні. Наблизьте його до того режиму дня, до якого вона звикла в дошкільному навчальному закладі.
3. Зробіть активний відпочинок у вихідні дні звичним способом життя родини. Практикуйте виїзди на природу з проведенням рухливих і спортивних ігор за участю всіх членів родини. Пояснюйте дитині правила здоров’язбережувальної поведінки.
4. Використовуйте в оздоровленні дитини засоби природного загартовування: сонце, повітря  і воду. Пояснюйте їх позитивний вплив на здоров’я. Загартовувальні процедури виконуйте разом з дитиною.
5. Використовуйте слушну ситуацію, щоб задовольнити цікавість дитини щодо будови і функцій органів та систем організму. Підготуйте ілюстративний матеріал, наукову  інформацію, адаптовану до сприймання дитиною дошкільного віку. Ці матеріали  є у «Великій енциклопедії для дошкільників», атласі «Людина» (для дошкільників), передплатних виданнях: «Азбука здоров’я”, «Дерево пізнання» тощо.
6. Доводьте дитині на власному прикладі необхідність піклування про організм. Пояснюйте свій стан здоров’я, причини захворювання і способи подолання недуги. Акцентуйте увагу на засобах нетрадиційної медицини (точко-вий масаж, льодотерапія, фітотерапія тощо).
7. Навчайте дитину правил догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартовувальних процедур використовуйте фрагменти з фольклор-них і літературних творів, дидактичні вправи:  «Зроби навпаки» ,  «Що потрібно, щоб бути чистеньким?», «Що зайве, чому?» тощо.

Фізичне виховання дошкільнят – організований процес, спрямований на їхній фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до творчої життєдіяльності, набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури. Уся навчально-виховна робота з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку здійснюється з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного та психічного розвитку і підготовленості дітей, родинних побажань і пропозицій. Фізичне виховання в ЗДО реалізовується шляхом проведення обов’язкових занять відповідно до розкладу та режиму, виконання фізкультурно-оздоровчих заходів. Сумарний обсяг рухової активності, що здійснюється дітьми у процесі щоденної життєдіяльності, базується на їх індивідуальних можливостях та задовольняє їх біологічну потребу в руховій активності, звички до здорового способу життя.

Ранкова гімнастика

(робимо вдома - карантин нам не завадить бути здоровими!)

Щоденне виконання ранкової гімнастики має велике значення з погляду оздоровлення. Більшість із Вас знають як корисно впливає гімнастика на здоров’я дітей. Виконуючи в ранці деякі легкі комплекси вправ дитина отримує заряд бадьорості на цілий день. Ці вправи покращують всі дії органів та їх систем, сприяють розвитку необхідних рухових навиків, укріпленню м’язів, формуванню правильної осанки. Ранкові вправи потрібно робити перед сніданком(тривалість вправ 5-6 хвилин). В холодну пору зарядку потрібно робити при відкритій фрамузі, в теплу пору – краще на вулиці. Дитина повинна бути одягнена так, щоб одяг не заважав рухові. Триматись прямо, поставивши ноги на ширині плечей. Плечі держати прямо, вільно рухати руками, не опускати голову.

Рухливі ігри —  гра є найважливішою самостійною діяльністю дитини-дошкільника і займає велике місце в його житті. Гра у всіх її різноманітних формах - це одне з головних засобів фізичного і психічного розвитку дитини-дошкільника. У виховній роботі дитячого садка велика увага приділяється рухливим іграм творчого характеру, однією з форм яких є ігри з різноманітними іграшками. Дія визначається характером іграшки: з обручами треба бігати, стрибати, візки возити, м'ячі кидати. Ці ігри мало регламентовані, прості за своєю структурою, допускають будь-яку кількість учасників і відносно велику самостійність дітей. Наявність широких можливостей діяти згідно зі своїми силами робить такі ігри найбільш доступними і привабливими для дітей. Часто діти самі намічають зміст гри: перестрибувати через скакалку до тих пір, поки не зачепиш ногами, кидати і ловити м'яч, поки не упустити його, іт. д. Цікавою і досить ефективною для дошкільнят формою рухливих ігор є ігри-завдання, зміст яких складають доступні дітям дії (добігти перший до умовної риси, докотити обруч до кінця доріжки, не впало його, і т. п.). Не маючи достатнього запасу рухових уявлень, діти у своїх самостійних іграх не відразу виявляють активність та ініціативу. У результаті цього основний задум гри часто буває обмеженим, руху одноманітними. В іграх ж із завданням завдяки контрастності змісту дії дітей набувають цілеспрямований, осмислений характер. Багаторазове повторення рухів в таких іграх сприяє вдосконаленню рухових умінь і розвитку відповідних якостей. Умовно їх можна назвати іграми-вправами. Більш складною формою рухливих ігор, широко застосовується для вирішення завдань фізичного виховання дошкільників, є сюжетні ігри з правилами. Вони вимагають від дітей вміння діяти в колективі, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, виконувати встановлені правила.Ефективність рухливих ігор для вирішення завдань фізичного виховання багато в чому залежить від умов їх проведення - емоційної насиченості, різноманітності рухового змісту, наявності просторого приміщення, майданчики і достатньої кількості необхідних для кожного віку предметів-іграшок.
Ігри організовує вихователь під час занять, а також під час ранкової та вечірньої прогулянок, не менше одного-двох разів на тиждень.

Валеологічний порадник для батьків:

1. Будьте добрим і гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до свого здоров'я.

2. Ведіть здоровий спосіб життя.

3. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.

4. Загартовуйтеся разом із дитиною.

5. Більше бувайте на свіжому повітрі.

6. Не паліть і не розпивайте спиртні напої у присутності дітей.

7. Дотримуйтеся режиму харчування. Зумійте переконати сина чи доньку споживати всі страви, навіть ті, які вони не люблять, але які є для них необхідними й корисними.

8. Дотримуйтеся завжди правил гігієни і привчайте до цього дитину.

9. Наповніть свою душу і серце любов'ю до всіх і до всього. Передайте це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім'ї, особистого здоров'я вашого і ваших дітей.

Приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури. Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь)  виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загально-розвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючи процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров'я.

 Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.

 Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд - все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім'ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

Фізичні вправи в сім'ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку дітей.

У теплий період року (весною та влітку) ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі (спортивний майданчик біля будинку або на дворі). Це дає можливість загартовувати організм дитини свіжим повітрям та урізноманітнювати комплекс загально-розвиваючих вправ бігом та іграми.

Під час несприятливої та холодної погоди (восени та взимку) гімнастику проводять у добре провітреній кімнаті. Бажано, щоб температура повітря не перевищувала +17...+16 °С (для дітей 2-4 років) та +5...+14 °С (для дітей 5-6 років). З метою підвищення оздоровчого ефекту гімнастики її поєднують з повітряною ванною. Тому діти виконують вправи в трусиках та босоніж.

         Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов'язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.

         Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу половини дня дитину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, яку покладено на землю, або лаві; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м'ячів (шишок, каштанів) у ціль (дерево) та на дальність; біг зі зміною швидкості та ін.

       Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров'я є участь разом з батьками у пішохідних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку - катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку - плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

        При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію)

Як визначити, чи має спортивні здібності ваша дитина?

Про те,що в малюка є спортивні здібності, свідчать такі ознаки:

1. Висока рухова активність, енергійність, бажання перебувати в постійному русі.

2. Дитина надзвичайно рідко втомлюється, у здоровому стані не виявляє млявості.

3. Поводиться сміливо, не лякається дрібних травм (синців, подряпин);

4. За багатьма фізичними якостями (сила, швидкість, витривалість, точність рухових дій) малюк розвинений значно краще, ніж більшість його однолітків;

5. Дитина наполеглива, вольова, завжди прагне бути першою, перемагати в рухливих іграх-змаганнях;

6. Надто часто виявляє непосидючість, не любить спокійних, малорухомих ігор;

7. Має власного «кумира» - спортсмена;

8. Володіє широким діапазоном рухових дій (може рухатися повільно і швидко, виконувати рухи плавні та різкі);

9. Здатна чудово утримувати рівновагу;

10. Демонструє гарний рівень основних рухових умінь, вправляючись у різних видах ходьби, бігу, лазіння, стрибках, вправах на влучність та ін.;

Дуже важливо, щоб батьки та педагоги своєчасно виявляли нахили  та здібності малюка й підтримували їх. Не забувайте, що здібності дитини безпосередньо впливають на її особистісний розвиток, майбутній вибір життєвого шляху і дають можливість обрати правильний напрям формування її індивідуальності й у початковій школі. 

         Батькам необхідно пам'ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

 Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров'я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.

Сімейний туризм

         У вихідні дні і особливо під час відпустки ефективним оздоровчим засобом може і повинен стати туризм - фізичні тренування на лоні природи.
         До будь - якого, навіть одноденного, походу потрібно підготуватися всією родиною, причому діти повинні бути активними учасниками цих приготувань - збирати рюкзаки, іграшки, спортивне приладдя, брати участь у виборі маршруту так, щоб він проходив по цікавих місцях (лісом із чистим повітрям та поблизу водоймищ). Дуже важливий правильний вибір взуття для дитини, яке має бути легким, зручним та міцним і не здавлювати ногу дитині. У рюкзаку малюка знаходяться змінний одяг, рушник та інші необхідні предмети. Вага рюкзака для дітей 4-5 років не повинна перевищувати 1 – 1,5 кг.
         Перед тим, як вирушати в похід, дитина має бути навчена правильній техніці ходьби. Особливої уваги та обережності потребує ходьба лісом. Малюк повинен навчитися слідкувати за тим, хто йде попереду нього, йти з опущеними руками, дивлячись під ноги та орієнтуючись на місцевості. Діти йдуть одразу за тим, хто крокує в голові колони.
         Під час походу варто не поспішати, заохочувати дитячу допитливість, розповідати дитині про дерева, квіти, тварин та інших мешканців лісу. Не варто ходити з дітьми мовчки, краще їм щось розказувати або розучувати під час подорожі віршики, співати пісні. Разом з тим, слід намагатися підтримувати ритм пересування, інакше діти швидше стомляться.

Першими ознаками стомленості є капризи і плаксивість, тоді краще зупинитися для короткого відпочинку. Зазвичай через 30-40 хвилин після початку ходьби організується перший привал протягом 15-20 хвилин. Після відпочинку діти можуть випити води і погратися. Найбільш популярні ігри з м'ячем, з ходьбою навшпиньках, тримаючись витягнутими руками за протягнути між деревами мотузку, ходіння по колоді з різних боків тощо. Остання гра з дітьми проводиться разом із дорослими.
      При хорошій підготовці до походу та правильній його організації малюки не тільки отримають неабияке задоволення, позитивний емоційний настрій, відкриють для себе багато нового та цікавого, пізнаючи світ, але й суттєво зміцнять своє фізичне та психічне здоров'я.

Що треба знати батькам про правильну поставу дитини, і чому це так важливо?

Функції постави:

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

         - утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м'язів;

         - дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;

         - зменшує навантаження на зв'язки, що підтримують суглоби хребта;

         -  запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;

         - запобігає втомі, оскільки м'язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;

         - сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.

Показники правильної постави:

  - вигини хребта виражені помірно

  - лопатки розташовані симетрично

  - плечі перебувають на одному рівні

  - живіт підтягнутий

  - ноги прямі

  - м'язи добре розвинені

  - хода легка

Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв'язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам:

*         своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;

*        постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи - спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;

*        залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м'язи з метою їх тренування, адже слабкі м'язи погано утримують скелет;

*         забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;

*        враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя - манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;

*         слідкувати, щоб дитина носила сумку то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава - правильною.  

*        слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:

     -  великий палець ноги має бути направлений уперед;

     -    внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

     -   руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою.

Роль тата у спортивному вихованні сина

Батько – це завжди приклад для сина, зразок чоловічої поведінки і характеру. Недарма існує вислів «зразковий батько». Малюк отримує уявлення про те, як повинен себе вести хлопчик і майбутній чоловік, саме від тата. Вже з 3-5 років хлопчик моделює свою поведінку у відповідності з батьковим прикладом, він ніби ототожнює себе з батьком, намагається наслідувати його. Звичайно, деякі моделі «хлоп'ячої» поведінки дитина черпає і зі спілкування з однолітками, але все-таки головний зразок чоловіка – це батько.

Особлива роль тата у вихованні сина полягає в турботі про здоров'я хлопчика, його фізичну підготовку, загартовування, розвиток сили, спритності, витривалості, швидкості. Розвиваючи фізичні сили дитини, необхідно одночасно привчати її до акуратності, організованості, дисциплінованості.

Як приклад, пропоную комплекс вправ для занять батька з сином.

Консультація:

«Роль вихователя на фізкультурних заняттях»

   Фізичне виховання є одним з головних в виховно-освітньому процесі дошкільного закладу. На заняттях з фізичної культури зміцнюється здоров’я дітей, що являється першочерговою задачею ЗДО. Тільки в тісному контакті інструктора з фізичної культури та вихователя можливі ефективні, повноцінні фізкультурні заняття з виконанням програмних вимог. Необхідно зрозуміти, що від чіткої організації занять залежить не тільки здоров’я, а й життя дітей, так як фізкультурні заняття самі травмонебезпечні, тому що діти на фізкультурі знаходяться в постійному русі. Всі працівники ЗДО відповідають за життя дітей, а значить на фізкультурному занятті обов’язково не тільки присутність, а й активна допомога кожного вихователя. Вихователю на занятті по фізичній культурі відводиться дуже важлива роль, починаючи з підготовки дітей до занять (вдягання спортивної форми, спортивного взуття, своєчасного приходу до спортивної зали та ін.). Фізкультурне заняття поділяється на підготовчу, основну та заключну частини і в кожній із них вихователь повинен виконувати певні функції.

1. При ходьбі, бігу, різних видів перестроюванню, інструктор дає команди, задає темп, здійснює звуковий супровід (бубен, магнітофон), а вихователь координує рух дітей, дотримання дистанції між ними (щоб не наштовхуватись один на одного), направляє в ланки, колони.
2. В ЗРВ, коли діти одночасно виконують рухи за показом або словесними вказівками інструктора, вихователь здійснює індивідуальний підхід до тих дітей, у яких той чи інший рух не виходить (здебільшого – це діти з групи ризику, часто хворіючи діти, не регулярно відвідуючи заняття, новоприбулі діти або з недостатньо розвинутими, відповідно віку, м’язами, гнучкістю, та іншими якостями. Щоб не відволікати інших дітей, вихователю краще робити зауваження по ходу ЗРВ пошепки, використовуючи тактильний контакт. Якщо ЗРВ виконується з предметами (м’ячами, гімнастичними палицями, обручами та ін.) вихователь допомагає роздати та зібрати інвентар, особливо це стосується до дітей молодшого дошкільного віку.
3. В основній частині заняття, перед виконанням основного руху інструктор з фізичної культури пояснює дітям завдання, яким способом можна і краще виконувати його (наприклад, метання мішечка з піском на дальність).

4. Для якісного виконання основного руху необхідне правильне вихідне положення, проконтролювати кожну дитину інструктору не під силу, тому тут на допомогу приходить вихователь, котрий контролює правильність прийняття вихідного положення разом з інструктором.
5. Основні рухи можуть виконуватись різними способами. Наприклад, при фронтальному – інструктор знаходиться з одної сторони, а вихователь з іншої. При поточному способі – інструктор на початку колони, вихователь в кінці. Організація на заняттях повинна бути така, щоб діти були під наглядом дорослих (інструктора та вихователя).
6. Для того, щоб надати дитині правильну допомогу при виконанні вправ , вихователю необхідно слідувати чітким вказівкам інструктора з фізичної культури.

    Саме високе емоційне навантаження, пік рухової, активності – в руховій грі, в заключній частині заняття. Тут в залежності від змісту гри, віку гри, вихователь може виконувати різні ролі.

   Необхідно відмітити, що вихователь краще інструктора знає психологічні відмінності кожної дитини своєї групи. Особливу увагу на фізкультурному занятті вихователь повинен приділити гіперактивним дітям (такі діти є в кожній групі). Тільки вихователю відомі секрети, якими можна зберегти нервову систему дитини від перезбудження. Ще до початку заняття вихователь повинен слідкувати за самопочуттям дітей, проінформувати інструктора по фізичній культурі про фізичний стан дітей, про те хто із дітей прийшов після хвороби. Під час занять, вихователь разом з інструктором повинен слідкувати з самопочуттям дітей, визначити перші признаки перевтомлення (почервоніння обличчя, прискорене дихання), якщо дитина втомилася – запропонувати йому присісти на стілець, лаву відпочити. При необхідності відвести до медичної сестри ДНЗ. На протязі всього заняття повинна бути присутня дружня атмосфера, доброзичливі стосунки між дітьми, дітьми та дорослими. У випадку виникнення конфліктної ситуації (спір за роль ведучого в грі, хто першим буде йти в колоні та ін.), вихователь, використовуючи педагогічні прийоми, повинен вирішити їх.

  Таким чином, ефективність фізкультурно – оздоровчої роботи в ЗДО залежить від взаємодії та взаєморозуміння педагогів та інструктора з фізичної культури. Тільки спільними зусиллями можна вирішити поставленні задачі, а значить, розраховувати на позитивні результати своєї праці.

  Вихователь – самий головний помічник, без його допомоги буде дуже складно реалізувати всі поставленні освітні та виховні задачі, а також проведенні спортивних свят та розваг.